140 років з дня народження С.Крушельницької
В бібліотеці-філії с.Шляхтинці представлено виставку присвячену 140 річчю з дня народження С.Крушельницької «Наш національний діамант»
Соломія! Саме її ім'я співзвучне з найспівучішою пташиною - соловеєм. Її образ став уособленням справжньої жіночої вроди, великого таланту і рідкісної природи голосу. Голосу, що вражав, полонив, бентежив... Який, якось почувши, вже неможливо було забути. Вона стала символом української оперної сцени. ЇЇ неперевершене сопрано полонило Італію, країни Європи, Південної Америки... З нею були щасливі співати уславлені світові співаки Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін...Такою вона була, Соломія Крушельницька. Жінка-муза,жінка-сирена, жінка-легенда.
У 1898-1902 році Крушельницька блискуче виступає на сцені Варшавської опери. Тут однієї з її улюблених ролей стала Тетяна. 14 березня 1899 року пройщов бенефіс Соломії Крушельницької, яка співала головну партію в опері Монюшка «Галька». В цей вечір сцена була укрита букетами квітів.Варшавські глядачі дуже любили українську співачку. Коли вона сказала про те, що збирається переїхати до Італії, до її будинку почали сходитись делегації, мешканці збирали підписи з проханням залишитись, Але прощальний виступ був назначений. Перед виступом на сцену винесли транспорант з квітами, на якому було написано: «Повернись до нас». На башті з червоних троянд поблискувала срібна зірка з надписом діамантами: «Мія»… Крушельницька співала та плакала. Після третьої дії на сцену винесли «квітковий» плакат: «Пані Крушельницькій – великій артистці – до побачення! Де б не співала ти, ми разом з тобою, шанувальники високого мистецтва».
Наступив 1904 рік. Усім відома сумна доля міланської прем'єри улюбленої опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Незважаючи на участь Розіни Сторкіо, Джованні Дзенателло, Джузеппе де Лука, опера провалилася. Розуміючи причини провалу, Пуччіні переробив двохактну постановку в трьохактну.Місцем нової прем'єри три місяці по тому стала Брешия. Розраховувати на успіх за участю Розіни Сторкіо не доводилося. Але нова Чіо-чіо-сан перевершила її. І це була Соломія Крушельницька! Прем'єра відбулася 28 травня 1904 року. Коли опера завершилася, Соломія Крушельницька знайшла Джакомо Пуччіні та вивела його на сцену. Разом вони виходили на біс сімнадцять разів! От як розповідає про цю прем'єру видатний італійський музикознавець Ринальдо Кортопассі: «...численна публіка зібралася в театрі на прем'єру опери «Мадам Баттерфляй». Тут було все панство Брешиї, представники культури, суспільства. Багато хто приїхав з Мілану. Усі в напруженому чеканні. У дев'ятій годині за диригентським пультом з'являється маестро Клеофонте Кампаніні. Піднімається завіса. Блискуче оформлення спектаклю прекрасно, і значно краще міланскої постановки передає дух опери. Зал надихається при звуках аріозо Пінкертона, дивно проспіваному тенором Дзенателло. Глядачі викликають Пуччіні(...) Прекрасно звучить перероблений композитором любовний дует і завіса опускається під рукоплескання залу. Потім його знову піднімають, щоб повторити на біс фінал дуету. Публіка знову вимагає автора, Кампаніні, Соломію Крушельницьку, що незрівнянно вела свою партію, Дзенателло...» Далі автор спогадів докладно розповідає про цей незабутній вечір. Публіка змушує Крушельницьку повторити на біс знамениту арію «У ясний день бажаний», на біс співається також дует Сузукі і Чіо-чіо-сан, інтермеццо перед третім актом. Тріумфальний успіх співачки підніс її на вершину слави. Вони гастролювали з «Чіо-чіо-сан» по всьому світу, виходили на кращі сцени Європи та Америки. Після сотої вистави Крушельницька каже Пуччіні: «Сто разів щовечора Баттерфляй … тепер – досить!» Вона подала йому славетну партітуру.
Подальша кар'єра Крушельницької була дуже швидка. У 1906 році А.Тосканіні запрошує її в «Ла Скала». Саме в цьому театрі Крушельницька в усій красі виявила себе в італійських прем'єрах штраусовских «Саломеї» (1906) і «Електри» (1909), брала участь у світових прем'єрах опер Ф.Чілеа «Глорія» (1907), И.Піццетті «Федра» (1915).
У 1936 році дала концерт у Львові. У 1939 році знову приїхала сюди, щоб відвідати родичів. У цей час Львів став радянським. Хвороба і війна, що почалася, привели до того, що вона залишилася на Україні У 1944 році почалася її викладацька діяльність у Львівській консерваторії ім.М.В.Лисенка. В 1949 році в 77 років Крушельницька дала свій останній концерт. Їй було присвоєне звання Заслуженого діяча мистецтв України, професора (1951). Померла велика українська діва 16 листопада 1952 року. Довідавшись про смерть Крушельницької, Тосканіні в листі до піаністки Джулиани Вентуре, подруги співачки, викликнув: «Смерть Крушельницької вбила мене... Неперевершена співачка, дивна жінка... у тисячний раз дивлюся на її чудесну фотографію... Яка дивовижна Лорелея! Якою вона була милою і прекрасною!..». |