Голодомор – незагоєна рана…
Голодомор – незагоєна рана…
Кожну четверту суботу листопада Україна поминає жертв Голодомору. Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. Однією з таких сторінок був голод 1932-1933 р. р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля нелюдів... Одному Господу відомо скільки невинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей і немовлят. І хоча достеменно невідома кількість жертв геноциду – від 3 до 12 мільйонів, але за усю історію людства його вважають найбільшою трагедією. Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, які випали на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України. Це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення моральності, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій, віри.
Голодомор 1932—1933 років — «неопалима купина» — кущ, який ніколи не перестає горіти, рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється й з’являються нові й нові документальні підтвердження тих жорстоких подій, народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття.
Вшановуючи пам’ять жертв Голодомору українського народу в бібліотеці-філії с. Шляхтинці презентовано книжкову виставку-пам'ять «Пам'ять людська не забуде повік», де представлено документальні книги та статті, публікації-спогади свідків тих жахливих подій, художня література відомих українських письменників.
Ми повинні знати історію свого народу і пам`ять про трагедію має бути вічною.
