90-річна Євгенія Курик: «До докторів стараюся не ходити, город уже посапала…»
90-річна Євгенія Курик: «До докторів стараюся не ходити, город уже посапала…»
Дивлячись на Євгенію Курик з Чернелева-Руського, важко повірити, що їй уже 90 років. Гостей, котрі приїхали привітати її з ювілеєм, а це заступник сільського голови Віктор Пулька, завідувачка сектору соціального захисту населення Любов Хавтур і староста Чернелево-Руського старостинського округу Ярослав Гоч, вона зустріла на вулиці. Бадьора, усміхнена жінка виглядає набагато молодшою.
Хоч життя її було дуже тяжким. Коли їй виповнилося 11 років, сім’ю примусово під карабінами виселили в Україну з рідних місць у Польщі. А перед забрали дві корови. До речі, їхнє село було повністю українське, у ньому жило дуже мало поляків.
Уже в Україні Євгенія Курик трудовий шлях починала на будівництві в Тернополі, зокрема відновлювала драматичний театр. Вона підносила цеглу і каміння. Чоловіки казали, що в неї не буде дітей, бо вона може надірватися. Пізніше працювала на цегельні і в колгоспі.
Але Бог був добрий до Євгенії Іванівни. Вона дала світові двох дітей: сина і дочку. Має двох онуків і двох правнуків.
У жінки феноменальна пам'ять і світлий розум, любить жартувати, хоч, за її словами, у минулому було дуже мало доброго.
– Але, – сміється, – докторів старалася обминати. А город вже посапала.
Найбільше її бажання зараз – дочекатися Перемоги.
– Мусимо, – каже, – мати свою державу, а не бути весь час під кимось. Мій тато колись казав, що Україна таки буде колись сильною і самостійною.
Вітаючи ювілярку, Віктор Пулька вручив їй пам’ятні дарунки та побажав їй і надалі бути такою енергійною, життєрадісною та активною. Жартував, щоб запрошувала у гості і на 95 річницю і на соту.
