Чернелів-Руський
Чернелів-Руський
Село Чернелів-Руський розташоване на річці Гнізна Гнила.
Поблизу села виявлено поселення трипільської культури, раннього залізного віку, черняхівської і давньоруської культур, розкопано поховання епохи бронзи та поморської культури, а також давньоруський могильник. Найвідомішою археологічною пам’яткою є могильник черняхівської культури, який упродовж майже чверті століття досліджував тернопільський археолог І. Ґерета.
Це один із найбільш досліджених черняхівських некрополів (розкопано близько 300 поховань); серед іншого виявлено два захоронення черняхівських вождів. Матеріали з цієї пам’ятки були експоновані на міжнародній виставці “Скарби східних ґотів” у м. Бремен (Німеччина).
Давня назва села – Черленів. У 18 ст. паралельно вживали іншу – Чернелів, що повністю утвердилася на початку 19 ст. Відтак Черленів став Чернелевом.
Перша письмова згадка – 10 березня 1410 р., коли, за часів правління короля Владислава ІІ Яґайла, населений пункт належав до Корони Польської. Староста подільський і теребовльський Петро Владкович у Теребовлі 10 березня 1410 р. підтвердив уклад кордону, що розмежовував Черленів від Остафія Давидовського.
1464 р. відбулося розмежування між Чернелевим та селами Киданці і Малий Ходачків. У 1508 р. населений пункт згаданий у документах як приватне містечко із замком, на шляху з Теребовлі до Збаража.
15 червня 1530 р. підстароста Кам’янецький Ян Срочицький отримав від короля Сиґізмунда І дозвіл заснувати на місці села Борек місто з маґдебурзьким правом; він хотів збільшити свої володіння за рахунок Чернелева, і тоді його власник Станіслав Давидовський для підтвердження своїх прав подав у суд як доказ акт від 1410 р. про розмежування населених пунктів.
У другій половині 16 ст. містечко належало Сапиговським і Давидовським. Після Люблінської унії Чернелів як містечко почав занепадати, оскільки втратив своє значення прикордонного форпосту.
У 16 ст. у селі розташовувався монастир, в якому була Чудотворна ікона Матері Божої. Зберігся так званий Чолганський камінь – найстаріший на Тернопільщині надгробок із датою 1569 р. (за іншою версією прикордонний стовп).
У 17 ст. через Чернелів пролягав шлях зі Збаража до Тернополя. Саме ним проїжджав 27 листопада 1672 р. німецький мандрівник Ульріх Вердум, який залишив відповідний запис у своєму щоденнику.
1832 р. душпастирював Тимотей Залуський; велика земельна власність належала Рохові Кеплічу. 1851 р. діяла парафіяльна, з наступного року – однокласна школа. 1890 р. в селі 107 будинків, 740 жителів, із них – 740 українців, 143 поляки, 9 євреїв, функціонували млин та фільварок.
В УСС воював Стах Чубко, в УГА – Ілько Грубий, Іван Козуб, Ілля Коречко, Антон і Григорій Куньки, Казимир Махинько, Леон Машталір, Іван та Степан Синиці, Антон Стручок й ін.
Діяли філії товариств “Просвіта” (1883 р.), “Січ”, “Луг”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Рідна школа”, а також кооператива, аматорський драматичний гурток і хор. Упродовж 1934–1939 рр. село належало до ґміни Бірки Великі.
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 40 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – близько 50 осіб, у т. ч. підпільників у своїх домівках переховували Іван Конотопський, Йосип Хабза та ін.
25 січня 1945 р. близько 70 червоних партизанів, які базувались у Чернелові-Мазовецькому (нині с. Соборне) пограбували село; 1 липня того ж року в селі відбувся бій. У лютому 1948 р. організували колгосп; 10 серпня того ж року вояки УПА спалили молотарку, віялку і вагу.
23 вересня 1948 р. в селі відбувся бій між працівниками МВС (понад 100 осіб) і сімома повстанцями, внаслідок якого загинули повстанці “Бучко” та “Воробець”.
ПАМ‘ЯТКИ:
-церква Покрови Пресвятої Богородиці (1912, кам’яна; архітектор О. Лушпинський),
-капличка Божої Матері біля джерела (1990),
-“фіґура” (1908),
-пам’ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985, скульптор Володимир Мельник), о. Миколі Михалевичу (2001, скульптор Василь Садовник);
-символічна могилу Борцям за волю України (1991),
-пам’ятний хрест на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст., відновлений 1995).
У Чернелеві-Руському народилися:
-публіцист, редактор, діяч ОУН Ігор Вонс (“Бродич”, 1920–1945),
-адвокат, правник, заслужений юрист України Роман Дідух (1930 р. н.),
-громадський діяч Антін Кунько (1874–1964, дідусь господарника Романа Яремчука),
-журналістка, редактор Ганна Макух (1958 р. н.),
-інженер, художник, громадський діяч Олег Островський (1925–2003),
-педагог, громадський діяч Іван Синиця (1895–1970),
-історик, археолог, громадський діяч Богдан Строцень (1959 р. н.),
-душпастирював і похований популяризатор бджільництва, громадський діяч о. Микола Михалевич,
-археологічні дослідження проводили Адам-Ґонорій Кіркор, Ігор Ґерета і Богдан Строцень.
26 липня 2014 р. під час війни на сході України (АТО) загинув уродженець села Герой України Володимир Гарматій (1992 р. н.).
До 600-ліття від першої письмової згадки про село Б. Строцень, З. Івахів, Г. Макух та І. Гуменна видали книжку “Чернелів-Руський: історичний нарис” (Тернопіль, 2011).
ЧОЛГАНЩИНА (Човганщина) – село, приєднане до Чернелева-Руського, відоме від 18 ст.; зокрема, у документах за 1710 і 1716 рр. згаданий власник села – київський підчаший Станіслав Чолганський. Ймовірно, від його прізвища і пішла назва населеного пункту.
1890 р. в селі проживало 404 особи, з них – 158 українців, 234 поляки, 12 євреїв; функціонували фільварок і корчма. У міжвоєнний період діяла філія товариства “Просвіта” та польські організації, зокрема “Кулко Рольніче”.
1921 р. в селі 95 будинків, 430 жителів. Протягом 1934–1939 рр. належало до ґміни Бірки Великі. У 1949 р. село приєднали до Чернелева-Руського.
ЗАМЧИСЬКО – хутір, приєднаний до с. Чернелів-Руський. Розташований біля р. Гнізна. Назва походить, імовірно, від місця розташування замку. В кінці 1920-х років на хуторі було 34 будинки. Нині – частина села.
Джерело
Строцень, Б. Чернелів Руський [Текст] / Б. Строцень, В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 427-429 : фот. кольор.
Об’єкти релігійної спадщини:
- церква Покрови Пресвятої Діви Марії;
- три каплички
Пам’ятки природи:
- гідрологічний заказник місцевого значення джерело «В загороді».
Пам’ятники, пам’ятні знаки, монументи та символічні могили:
- погруддя отця Миколи Михалевича;
- Чолганський камінь (1569 рік);
- символічна могила Борцям за волю України.
Археологічні пам’ятки:
- могильник черняхівської культури.
Для написання інформації використано матеріали Wikipedia та www.irp.te.ua
