Соборне
Соборне
Перша історична назва села Чернелів-Мазовецький (пол. Czernielów Mazowiecki), після другої світової війни назване Жукове в пам'ять про командувача Першого Українського Фронту маршала Жукова, штаб якого там знаходився під час завершальної стадії Проскурівсько-Чернівецької операції 1944, від 1957 до 2016 — Жовтневе.
30 серпня 2015 року на вимоги закону про декомунізацію в селі провели голосування щодо нової назви села. З трьох запропонованих назв — Чернелів, Топільче і Соборне — більшість жителів села (102 зі 152, які голосували) вибрали назву Соборне. А вже 4 вересня результати виборів затвердили на сесії Чернелево-Руської сільської ради. Остаточне рішення про перейменування населеного пункту ухвалила Верховна Рада 4 лютого 2016 року.
Село розташоване по обидва боки річки Гнізни (або Гнізни Гнилої), притоки Серету басейну Дністра, на північному сході району за 14 км від міста Тернополя, 11 км від центру об'єднаної територіальної громади села Байківці (автошляхами) та 5 км від найближчої залізничної станції Бірки Великі.
Поблизу Соборного виявлені археологічні пам'ятки черняхівської культури.
Відоме від 15 ст. У 16 столітті територіально належало до містечка Чернелів. У документах кінця 17 століття значиться як присілок Чернелева-Руського разом із селом Чолганщина.
Після припинення татарських набігів у селі почали активно селитися вихідці поляки, яких місцеві мешканці називали мазурами (мазовами). Відтак постала первісна назва села Чернелів-Мазовецький.
Церква Пресвятої Трійці, раніше Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, 1810
У другій половині 1750-х років власником села був, імовірно, Франциск Марковський. Наступні власники села – Міхал Ястжебський, після смерті у 1764 р. Міхала – його дружина Йоанна з Сєраковських. Протягом 1793–1816 рр. велика земельна власність належала Тадеушеві Ястжебському; у 1830 р. – Рохові Кеплічу, близько половини 19 ст. – Феліксові Салацькому, згодом – Левові Суходольському.
Від другої половини 19 ст. до Другої світової війни велику земельна власність тут мали Подлеські.
1895 року в Чернелові-Мазовецькому були фільварок, став, млин та корчма.
У 1908 році трапився інцидент, пов'язаний із суперечливим Рибальським законом. Підбурені українським депутатом від Української радикальної партії Яцком Остапчуком місцеві українські селяни, що становили всього 20% населення села, порушили Рибальський закон, виловлюючи рибу в приватних ставках місцевого пана Леона Подлевського. Це спонукало власника села висушити став площею 50 моргів.
На початку 1930-их років діяли філія товариства “Просвіта” і польські організації.
Упродовж 1934–1939 років належало до ґміни Бірки Великі Тернопільського повіту Тернопільського воєводства Другої Речі Посполитої.
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинув або пропав безвісти 31 уродженець села; з них – 12 поляків. Під час звільнення села від нацистів у березні 1944 р. костел пограбували червоноармійці.
До осені 1944 р. проживало в основному польське населення. Діяла «Просвіта» та інші українські товариства.
Під час завершального етапу Проскурівсько-Чернівецької операції у селі розташувався штаб маршала Георгія Жукова. Саме ця обставина вплинула на вибір нової назви після перейменування села.
25 січня 1945 р. більшовицькі бандити (колишні радянські партизани; близько 70 осіб), які дислокувалися у церкві Пресвятої Трійці (УГКЦ) пограбували сусідні села Ступки, Чернелів-Руський і Чолганщину (тепер північна частина Чернелова-Руського). Упродовж 1947–1948 рр. в Соборному базувався гарнізон “істрєбітєльного батальйона” (“стрибків”). 1948 року відбулася примусова колективізація.
У 1880 році в селі проживала 1191 особа. У тому числі 251 українець, 905 поляків та 35 євреїв. У 1921 році в селі був 241 будинок, мешкало 1319 осіб.
У селі є парафія УГКЦ Пресвятої Трійці. Місцева парафія належить до Великобірківського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Тернопільсько-Зборівської митрополії. До 1945 року була римо-католицька парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.
Від 1895 року школа була двокласовою, а від 1932 року - трикласна.
Історична пам'ятка
Церква святої Трійці (відбудована 1991), раніше костел Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Спочатку 1768 року (за іншими даними, парафія постала 1759 року) було збудовано дерев’яний костел. Його фундаторкою стала Йоанна з Сєраковських. Від 1810–1818 років церкву було перебудовано на муровану.
Біля села знаходиться гідрологічні заказники місцевого значення Велике болото та Джерело «Безодня».
Встановлено пам'ятний знак українським переселенцям що прибули восени 1944 з Лемківщини (2005).
Насипана символічна могила воякам УСС.
Також є дві фігури Матері Божої та фігура святої Франчішки, що походить з 1860 року.
Для написання інформації використано матеріали Wikipedia та www.irp.te.ua
