«Ми українці: честь і слава незламним»
«Ми українці: честь і слава незламним»
Сьогодні біля Екрану пам’яті відбувся реквієм, присвячений Дню пам’яті захисників України, які загинули за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави. Це день, коли вся країна схиляє голови перед тими, хто віддав найдорожче — своє життя — за незалежність і свободу.
Дата ця не випадкова. Вона встановлена на згадку про Іловайську трагедію 2014 року, коли сотні українських воїнів загинули, виходячи з оточення. Відтоді 29 серпня стало днем, що палає болем у серці кожного українця.
У нашій громаді символом скорботи та вдячності стала «Свічка пам’яті» і квіти, покладені до Екрану пам'яті. Тут викарбувані імена наших земляків, чий подвиг — це вогонь, який освітлює шлях нації до Перемоги.
У спільній молитві громаду підтримав адміністратор церкви Преподобної Параскеви Терновської Михайло Канчалаба. Він нагадав, що цього дня церква вшановує Усікновення Чесної Голови Івана Хрестителя — мученика за правду.
«Жертва Івана Хрестителя і жертва наших воїнів мають спільне коріння — це любов до правди. Іван Хреститель помер за правду Божу. Наші захисники віддали життя за правду українську. Минуло понад дві тисячі років, а пам'ять про Івана Хрестителя жива. Так само житиме і пам'ять про наших Героїв — бо їхня жертва не є марною».
Його слова стали містком між минулим і сьогоденням, нагадуючи, що подвиг, зроблений з любові, ніколи не зникає.
Сільський голова Анатолій Кулик звернувся до присутніх із промовою, що звучала як заклик і як обітниця:
«Український народ платить страшну ціну — сльозами, болем, втратами. Але пам’ять потрібна не мертвим — вона потрібна живим. Вона потрібна, щоб родини загиблих щодня відчували нашу вдячність і підтримку.
Ми зобов’язані допомагати тим, хто зараз боронить країну на передовій. Бо війна триватиме, доки ми не переможемо зло. А переможемо ми неодмінно, бо українці — не раби, а вільний народ. Рабів до раю не пускають — і наші Герої показали нам цю правду ціною власного життя.
Починаймо кожен день із молитви — найсильнішої нашої зброї. Бо молитва і єдність наближають нас до Перемоги, яку український народ заслужив своїми жертвами».
У тиші та молитві вклоняємося тим, хто став щитом для країни.
Їхній подвиг — це камінь, на якому стоїть наша держава. Їхня пам'ять — це вогонь, який ніколи не згасне. Їхня жертва — це правда, заради якої ми живемо і боремося далі.
