«Як написано у Святому Письмі — ніхто не живе заради себе»...
«Як написано у Святому Письмі — ніхто не живе заради себе»...
Сьогодні наша громада з болем у серці зустріла тіло полеглого Захисника України — Володимира Романовича Гніздіва.
Село завмерло. Тиша була гучнішою за будь-які слова. Люди ставали навколішки, схиляли голови, хрестилися й плакали — бо додому повертався Герой… на щиті.
Скорботною дорогою ми провели тіло Володимира до церкви Пресвятої Трійці у Шляхтинцях. Ця дорога була наповнена болем, молитвою і вдячністю. Бо разом із Володимиром ми втратили сина своєї землі, чоловіка честі, воїна світла.
Невимовний біль сьогодні у дружини, у дітей, у родини. У скорботі всі, хто знав Володимира, хто хоча б раз чув його слово, бачив його щиру усмішку, відчував його людяність і силу духу.
Сьогодні один із отців сказав слова, що пронизують душу:
«Як написано у Святому Письмі — ніхто не живе заради себе».
Так і наш Герой. Володимир не жив для себе. Він жив для родини, для дітей, для України, для кожного з нас. Він свідомо віддав найдорожче — своє життя — щоб ми могли жити, молитися, працювати, обіймати рідних під мирним небом.
Його серце билося в унісон із серцем України.
Схилімо голови в молитві.
Збережімо світлу пам’ять.
Понесімо біль разом — як громада, як народ.
Світла і вічна пам’ять Герою України.
Герої не вмирають.
