Романівка була у сльозах
Романівка була у сльозах
Ми попрощалися і провели в останню земну дорогу Захисника України — Володимира Сороколіта. Морозний день. Холодне повітря різало подих. Яскраве зимове небо безжально освітлювало той шлях, яким Герой ішов востаннє… Але найхолодніше було не надворі — холод стискав серця людей.
Сьогодні було вкрай важко. Бо ми прощалися з людиною, яка віддала найдорожче — своє життя за Україну. Володимиру цього року мало б виповнитися лише 40…
Але не судилося. Війна безжально обірвала його шлях.
Найболючішим був прощальний погляд його рідних.
З Героєм попрощалися його сестри — Анастасія та Наталія. Їхній біль — невимовний.
Сніг був білий… А день — чорний від горя.
Володимир Сороколіт назавжди залишиться у нашій пам’яті як воїн честі, мужності й любові до рідної землі. Він повернувся додому — навічно.
Світла і вічна пам’ять Герою України.
Низький уклін.
Ми пам’ятаємо. Ми ніколи не забудемо. 
