Ювілей відзначила Софія Кіндратівна Дубчак
Ювілей відзначила Софія Кіндратівна Дубчак
Свій поважний 90-річний ювілей відзначила Софія Кіндратівна Дубчак — жінка світлої душі й великої життєвої сили. Її доля — це історія цілого покоління українських жінок: працьовитих, терпеливих, нескорених.
Народилася вона в Опрілівцях Збаразької громади, а молодою невісткою прийшла у Дубівці, де й донині її дім, її родина, її життєве коріння. Роки молодості припали на нелегкі часи. Важка праця в колгоспі, щоденні турботи, довгі труди — усе це вона приймала гідно, без нарікань, із тихою жіночою мудрістю.
Доля випробовувала її не раз. У 1958 році Софія Кіндратівна вийшла заміж, але вже за рік втратила чоловіка і залишилася вдовою з семимісячною дитиною на руках. Молодій жінці довелося рано пізнати гіркоту самотності й відповідальності за маленьке життя.
Згодом життя подарувало другий шлюб. Разом із чоловіком вони дбали про сім’ю, будували господарство, підтримували одне одного у щоденних клопотах. У родині народилися донька та син. Здавалося, після перших втрат доля дала можливість на тихе родинне щастя. Та, на жаль, чоловік уже багато років не поруч — відійшов у вічність, залишивши світлі спогади про спільно прожиті літа.
Найбільший біль, який назавжди живе в материнському серці, — це втрата першої донечки. Такі рани не минають із роками. Вони залишаються глибоко в душі — тихим щемом, спогадом, молитвою. Про це бабуся згадує неголосно, зі сльозою в очах, але з безмежною любов’ю. Бо материнська любов — вічна.
Попри всі випробування, Софія Кіндратівна вистояла. Вона самовіддано працювала, ростила дітей, берегла родину. Сьогодні її найбільше багатство — це діти, троє онуків і четверо правнуків, які дарують їй радість і тепло.
З нагоди ювілею привітати ювілярку завітали заступник сільського голови Віктор Пулька, начальниця відділу соціального захисту населення та ветеранської політики Любов Хавтур та староста Курниківського старостинського округу Володимир Гуль. Гості щиро бажали їй миру, спокою, здоров’я і Божої ласки, дарували теплі слова та пам’ятні дарунки.
Сьогодні особливе місце в її житті займає молитва. Вона щодня молиться за Україну, за наших захисників і захисниць, за мир і Перемогу. Її молитва — тиха, але сильна. У ній — досвід прожитих літ, вистраждана віра й безмежна любов до рідної землі.
Життя Софії Кіндратівни — це приклад гідності, витримки та великого серця.
Низький уклін Вам, дорога ювілярко. Нехай Господь дарує ще багато світлих і спокійних днів у колі рідних людей.
