4 роки стійкості. 12 років боротьби. Назавжди в серці — Україна
4 роки стійкості. 12 років боротьби. Назавжди в серці — Україна
Минає чотири роки від початку повномасштабного вторгнення та вже дванадцять років війни, яку росія розв’язала проти України.
Це не просто дата в календарі. Це час, який розділив життя кожного з нас на «до» і «після».
Ми втратили багатьох. Втратили безтурботні плани, звичне відчуття безпеки. Але не втратили головного — віри. Не втратили прагнення до свободи. І саме це тримає нас.
24 лютого проголошено Національним днем молитви за Україну. У цей день українці в різних куточках світу схиляють голови в молитві за наших захисників і захисниць, за їхні родини, за справедливий мир. Бо спільна молитва — це не лише слова. Це сила, яка єднає серця, додає витримки і нагадує: навіть у найтемніші часи ми не самі.
Сьогоднішній день у Байківцях був дощовим і похмурим — ніби саме небо плакало разом із нами. Біля Екрану слави і пам’яті відбувся захід «4 роки стійкості», присвячений річниці повномасштабного вторгнення. Під тихий шум дощу і важкі спогади присутні зібралися, щоб згадати, помолитися...
Разом із адміністратором церкви Преподобної Параскеви Терновської у селі Байківці отцем Михайлом Канчалабою громада піднесла молитву за Україну. Керівництво громади поклало лампадки до Екрану слави і пам’яті — маленькі вогники, що символізують життя, яке не згасає у нашій пам’яті.
Секретар Байковецької сільської ради Юлія Турчманович звернулася до присутніх із проникливими словами:
«Чотири роки тому ми прокинулися в іншій реальності. У реальності, де кожен день став випробуванням. Але разом із болем у наших серцях народилася неймовірна сила — сила єдності. Ми побачили, що українці здатні підтримувати одне одного, здатні жертвувати, допомагати, стояти до кінця. Наші воїни сьогодні тримають не лише фронт — вони тримають наше майбутнє. А ми маємо тримати тил: працювати, молитися, пам’ятати і бути гідними їхньої жертви».
Отець Михайло наголосив:
«Україна стоїть, бо вона бореться. І стоїть, бо вона молиться. Ми складаємо подяку кожному воїну, кожній родині, яка чекає і вірить. Ми згадуємо тих, хто поклав своє життя на вівтар нашої незалежності. І поки Україна живе в наших серцях — вона непереможна».
Сьогодні серце стискається від спогадів. Але водночас у ньому живе впевненість: ми вистояли — і вистоїмо. Бо ми незламні. Бо наша сила — в гідності, вірі та любові до рідної землі.
Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну.
Дякуємо кожному, хто сьогодні її боронить.
Єднаємося. Боремося. Переможемо. 
Слава Україні.
