Моя громада, моє село – історія, що надихає. Жива пам’ять роду
Моя громада, моє село – історія, що надихає. Жива пам’ять роду
Пригадується, минулого року організатори міжшкільного фестивалю «Моя громада, моє село – історія, що надихає», який відбувся у Лозові, щиро молилися Богу, щоб не було дощу. І небо їх почуло: було сонячно, майже безвітряно…
Цьогоріч естафету цього неймовірно цікавого, захоплюючого заходу перейняла Байковецька гімназія, щоправда під іншим гаслом - "Моя громада, моє село. Жива пам’ять роду". І як тільки учні, батьки та учителі підготували свої локації та накрили столи смаколиками, виторг від яких буде спрямований на підтримку Збройних Сил України, з неба посипався рясний-рясний дощ. Але ніхто не нарікав. Суха земля просила дощу, а люди молилися, щоб він випав. Утім, ані злива, ані повітряна тривога, що змусила всіх перейти в укриття, не стали завадою проведення фестивалю.
Настрій в усіх був піднесений, наче вони знали: все буде добре. Так і сталося. І хоч дощ ще інколи накрапав, але завадою для продовження заходу він не став.
Вітаючи усіх присутніх, секретар Байковецької сільської ради Юлія Турчманович сказала:
– Сьогоднішній захід свідчить не лише про підтримку наших захисників, а про нашу вдячність, про працю небайдужих людей і черговий вияв нашої єдності, адже до цієї благородної місії долучилися учні їхні батьки і педагоги – люди з великим серцем, люди, які живуть Україною…
І продовжила:
– Дорогі діти, пам’ятайте, що за можливість вчитися, сміятися, розважатися, працювати маємо бути вдячними нашим Збройним Силам України. І те, що ви сьогодні робите разом зі своїми наставниками та батьками є тією частинкою, що наближає нашу Перемогу.
До учасників фестивалю також звернулася начальниця відділу освіти Віра Коршняк:
– Ми сильні, ми незламні… Нині ми ще раз у цьому переконалися: незважаючи на повітряні загрози, а їх було уже дві, ані на дощ, ми своєї мети – допомогти Збройним Силам України – досягнули. Допомогти завдяки пісні, завдяки поетичному слову, завдяки приловлених вами смаколиків та завдяки, і, це основне, завдяки любові до рідного краю, до України…
А потім… А потім на подвір’ї Байковецької гімназії панувала чудова, дружня та … смачна атмосфера. Різноманітна випічка, ароматні напої, чудові музичні та поетичні виступи у виконанні учнів шкіл Байковецької громади – усе разом взяте справили незабутнє враження на гостей заходу.
Утім, словами це важко передати. Можливо, фоторепортаж допоможе відчути неймовірну атмосферу фестивалю.
Безумовно, потрібно віддати належне господарям – педколективу Байковецької гімназії та її директорці Ользі Пульці. Вони підійшли до його проведення гостинно та креативно.
Що було потім, словами важко передати. Можливо, фоторепортаж допоможе відчути неймовірну атмосферу фестивалю.
І наостанок: захід був благодійним, на потреби Збройних Сил України, на Перемогу було зібрано понад 40 тисяч гривень!
