Павло Баган: «Наша мета — створити команду професіоналів»
23 червня 36 день народження відзначив заступник директора Байковецького будинку культури, художній керівник жіночого вокального ансамблю «Байківчанка» БК с. Байківці Павло Баган. Народився Павло Володимирович у селі Перемилів Гусятинського району. Павло Баган розповідає про українське мистецтво за кордоном, свої робочі будні, творчі плани.
— Павле Володимировичу, звідки у Вас захоплення музикою?
— Мої батько і дідусь — музиканти. Дивно було б, якби я не хотів займатися музикою (усміхається — ред.). Більше 20 років творимо з батьком музику, розуміємося з півслова. Моя мама — Галина Володимирівна, медик за освітою, теж підтримувала мої музичні починання. Музиці я навчався в Тернопільській музичній школі №1 і на духовому відділі Тернопільського музичного училища імені Соломії Крушельницької. У 2002 році закінчив музично-педагогічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (сьогодні Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка — ред.). Деякий час у ЗОШ №16 міста Тернополя, де раніше навчався, проводив гурткову роботу із самодіяльності. У Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії управління при Президентові України отримав ступінь магістра за спеціальністю «соціально-гуманітарна політика». Стажувався в Києві в міністерстві культури України. Побачивши систему управління зсередини, коли голова не знає, що роблять руки, вирішив, що політика — це не моє.
— Ви — учасник музичного гурту «Крута Вежа». Розкажіть, будь ласка, з чого почалося становлення колективу?
— Свого часу я був учасником гурту «Музична скриня» Тернопільського районного будинку культури, який сьогодні реалізує себе в народному аматорському ансамблі народної музики «Настасівські музики» БК с. Настасів. Саме тоді в мене з’явилася ідея з назвою гурту. Відчувши актуальність живої музики, вирішив створити власний інструментальний колектив. Вежа — це оборонна споруда козаків, яким вдалося зберегти національну самобутність і водночас прагнення новаторства. Вона символізує вершину українського мистецтва. Ми пропагуємо мелодійні українські і зарубіжні шлягери, даємо нове життя забутим пісням. За 4 роки існування склад «Крутої Вежі» неодноразово змінювався. Робимо ставку на духові інструменти, які додають «перцю» композиціям. Сьогодні в гурті виступають вокалістка Ірина Ковальська, барабанщик Анатолій Сорошкевич, бас-гітарист Василь Кулак-старший, гітарист Валерій Ткаченко, клавішник Сергій Сілаков, на трубі грає Роман Самарик, я — на тромбоні. Граємо все — від «folk» до «pop». Слухати один стиль нудно.
— Які маєте творчі плани щодо жіночого вокального ансамблю «Байківчанка» БК с. Байківці?
— З «Байківчанкою» я працюю чотири роки. Це — самобутній колектив, історія якого налічує більше 30 років. Перше, що ми зробили, — відмовилися співати під акомпанемент баяну, натомість виконуємо пісні під мінусові фонограми. Кілька років тому розпочалося створення студії звукозапису в будинку культури села Байківці. Однак через складну ситуацію в державі цю справу на деякий час довелося відкласти. Запросив до роботи досвідченого інженера з акустики Андрія Авраменка, який проектував звукозаписувальні студії в Європі. Байковецький сільський голова Анатолій Кулик і начальник відділу культури, туризму, молоді і спорту Байковецької сільської ради Роман Сушко підтримують усі мої ініціативи. Сподіваюся, до кінця цього року нам вдасться відкрити звукозаписувальну студію, адже це дасть можливість створювати нові авторські пісні і якісні «мінусівки». У серпні плануємо виступити на фестивалі «ДзиґаБай» у Байківцях, у грудні — на сцені ПК «Березіль» у рамках відзначенням 50-річчя Тернопільського району. Маємо запрошення від програми «Фольк-musik», тож найближчим часом з’явимося і на телеекранах. У «Байківчанці» 10 учасниць, плануємо збільшити склад колективу щонайменше до 15. Двічі на тиждень проводимо репетиції, працюємо над оновленням репертуару. Безмежно вдячний усім учасницям «Байківчанки», які знаходять час для творчості. Наша спільна мета — створити команду професіоналів, які будуть сумлінно працювати на благо Байковецької об’єднаної територіальної громади.
— На «YouTube» можна знайти відео, де Ви з донечкою Галинкою виконуєте пісню Андрія Кузьменка про маму. Залучаєте дитину до музики?
— У школі на святі Дня матері вирішили заспівати кавер-версію пісні сьогодні, на жаль, покійного фронтмена гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка. До цієї композиції я написав окремий куплет для донечки. У дуеті з Галинкою виконуємо пісню «Доня і тато» на мою музику і слова Алли Бінцаровської. Цьогоріч Галинка з похвальним листом закінчила другий клас. З 4 років вона займається вокалом у студії «Краплинки» під керівництвом Алли Бінцаровської і грою на фортепіано в Тернопільському музичному училищі імені Соломії Крушельницької. У середині липня Галинка виступатиме на щорічному музичному фестивалі при літньому дитячому таборі «Молода гвардія» в Одесі. Реалізовувати творчі задуми нам із донечкою допомагає моя дружина Зоряна.
— Торік Ви побували у Сполучених Штатах Америки. Які враження у Вас залишилися після поїздки за океан?
— Я бував у Польщі, Сербії, Німеччині, Італії. В Америку поїхав з колегою і добрим товаришем Павлом Доскочем. Вирішили подивитися, як працює у США музична індустрія. Мешкали в містечку Ґарфілд у штаті Нью-Джерсі, де нас люб’язно прийняла українська діаспора. Знайшов у Штатах багато нових друзів, познайомився з українськими виконавцями: Оксаною Білозір, Павлом Табаковим, Фомою з етно-гурту «Мандри», Дзідзьо. За кордоном українці активно підтримують та бережуть традиції рідного краю. Щонеділі вони у вишиванках ідуть до церкви, розвивають українське музичне мистецтво, збирають допомогу українським бійцям АТО. Я неодноразово виступав на різноманітних заходах, організованих нашою діаспорою. Американці змалечку навчені наполегливо працювати. Якби в нас був такий же високий рівень відповідальності як в Америці, жити в Україні було б значно краще.