#разомПРОТИнасилля
#разомПРОТИнасилля22-24 жовтня у Львові пройшов тренінг: «Впровадження корекційних програм для кривдників, які вчинили домашнє насильство», за сприянням ОБСЄ та міністерства соціальної політики України.
Людина завжди має вибір по якому шляху іти.
Якщо ми хочемо цивілізоване суспільство, то варто звернути увагу на цю тему і зменшити насильство, як спосіб взаємодії між людьми: у школі, у сімЇ, і на роботі.
Може скластись помилкове враження, що домашнє насильство, це особиста проблема, а не проблема всього суспільства. Насправді це не так. Домашнє насильство стосується всіх нас. Людина, яка страждає від домашнього насильства стає неповноцінним членом суспільства. Діти, у наслідку домашнього насильства, страждають психологічними розладами, стають агресорами у свою чергу або злочинцями. Жінки/чоловіки, яких система не в силах захистити від насильства, вбивають своїх партнерів і залишають дітей сиротами і без сім'ї. Домашнє насильство має довгі і негативні наслідки на суспільство, тому що суспільство це ми всі.
Насильство –це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини , так і громадянина,а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.
У тоталітарних сім’ях, де прийняті директивні, жорсткі форми взаємодії між членами сімЇ, , не враховуються потреби та психоемоційні потреби чоловіка/ дружини, дітей. Нерідко один член сімї не усвідомлює жорстокої поведінки стосовно дружини/чоловіка та дітей. Вони вважають, що жорсткі умови впливу корисні, і не розуміють, що це негативно впливає як на психіку людини, так і на стан її соматичного здоров’я.
В Україна є закон « Про протидію і запобігання насиллю». І у цьому випадку слід говорити про порушення закону і кримінальну відповідальніть кривдників.
Жертви домашнього насилля звертаються за психологічною допомогою вкрай рідко. Насамперед, це випадки сексуального насильства, побиття батьками, психологічним тиском. Якщо фізичне насилля видно по тілесних ушкодженням, то психологічне насилля важко помітити і люди можуть роками жити не підозрювати, що над людиною чинеться домашнє насилля. Тому тема надзвичайно актуальна.
Під час тренінгу проводились вправи на усвідомлення, на допомогу при розвязанні конфліктів. Підвищували обізнаність і грамотність працівників соціальних служб, психологів.
А також розповідали про методи усунення профвигорання. Були надані раздаткові матеріали, тести, ігрові методі взаємодії, руханки.
Висвітлювались такі питання, як : «Домашнє насильство. Міфи і реальність. Цикл насильства.
Психологічні чинники, які впливають на виникнення насильства»,«Повноваження органів та установ щодо здійснення заходів з попередження домашнього, гендерного насилля та механізм взаємодії», «Трикутник Карпмана. Причини виникнення співзалежних стосунків», «Принципи роботи з особами, які вчиняють насилля», «Практичне відпрацювання вправ і технік які використовуються в роботі».
Ведучі тренінгу: Геннадій Мустафаєв – кандидат психоллогічних наук, доцент, психотерапевт.
Лілія Козуб – представник Уповноваженого Верховної Ради з дотримання рівних прав і свобод.
Марія Войтович – науковий співробітник Інституту психології ім.Г.С.Костюка НАПН України, психотерапевт.
