Дай, Боже, сили нашим солдатам, щоб не лилась українська кров
Дай, Боже, сили нашим солдатам, щоб не лилась українська кров
Минуло п’ять років від часу Революції Гідності, за перемогу якої на Майдані у Києві пожертвували своє життя більше сотні людей – патріотів України, котрі вже стали легендою.
На спомин про цих найкращих синів нашої держави у селах Байковецької громади відбулися скорботні заходи. Вони були різними за формою, але єдині за суттю: ми не маємо права втрачати те, за що віддали життя наші батьки, наші брати і сестри…
У Дубівцях, зокрема, переглянули документальний фільм про ті трагічні події.
У Стегниківцях під час вечора пам’яті усі присутні молилися разом з місцевим священиком о. Мирославом за душі невинно убитих.
У Гаях-Шевченківських перед вечором-реквіємом біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні відбулась Панахида.
Панахида за героями пройшла також і в церкві Архистратига Михаїла, що в селі Курники. Опісля усі присутні здійснили поминальну ходу до символічної могили Українським січовим стрільцям.
А завершив ця скорботну ходу пам’яті, від села до села, вечір-реквієм у Будинку культури села Байківці.
Документальні кадри, слова, пронизливі до болю, тужливі пісні… І тиша, неймовірна тиша у залі у паузах між виступами. У багатьох присутніх на очах були сльози…
У ті хвилі хотілося звернутися до Бога і спитати: «За що? Чому ти нас так караєш за наше бажання бути вільними?». А у відповідь наче звучало: «Свободу треба відстоювати. Свободу треба берегти». І це таки правда. Бо ще не всі ми, ще не вся Україна усвідомила, що жити у своїй хаті таки краще, аніж ділити її з зайдами і годувати їх. Бо пройде час і вони захочуть вигнати нас з нашої домівки. А у своїй хаті, як писав наш пророк Тарас Шевченко, «своя правда, і сила, і воля…»
Саме на цьому наголосив у своєму зверненні до присутніх і сільський голова Анатолій Кулик.
– Нам зараз тут, у тилу, добре. Ми у теплі, ми ситі… І тому ми часто забуваємо, що зараз на Сході наші захисники під кулями, що вони про тепло і їжу думають лише у хвилини, коли стихають гармати. Але вони не відступають, бо пам’ятають, що за їхніми спинами їхні сім’ї, їхні діти, за їхніми спинами ми… А згадаймо лютий 2014-го… Молоді, ще зовсім юні хлопці та дівчата дивилися у вічі смерті і не відвернули свого погляду. Це вони надихнули нас, дорослих, стати поряд з ними на барикади і боротися, – сказав керівник громади і продовжив:
– Тоді Україна вистояла. Але загроза втрати держави ще не минула. Нас одурманюють, нам обіцяють золоті гори, нас лякають повномасштабною війною, щоб ми тільки здалися … Не піддаймося! 2019 рік теж не буде легким. Більше того, якщо ми втратимо пильність, то можемо втратити те, що здобуто кров’ю – незалежність. Бо 2019 рік – це рік виборів Президента і виборів до Верховної Ради. Переживаймо серцем, але вибираймо розумом.
Зробимо правильний вибір – збережемо державу назавжди
