Тепер він зустрічатиме прийдешню Перемогу уже з Небес…
Тепер він зустрічатиме прийдешню Перемогу уже з Небес…
Сьогодні, 16 лютого, в Шляхтинцях попрощалися із 48-річним старшим солдатом Олегом Каліщуком.
Сьогодні наша громада, вся країна втратили не лише справжнього патріота, але й благородного, сильного духом чоловіка. Його самовідданість, сміливість та героїчність віддзеркалюють найкращі якості нашого народу. Загиблий був не лише військовим, він був люблячим сином, другом для багатьох. Його втрата – це біль, який ми відчуваємо разом із вами, рідними. Герой Олег завжди буде жити в наших серцях, у книзі пам’яті, у пам’яті кожного з нас. Нехай його душа знаходить спокій, а пам’ять про нього несе в наших серця вічну вдячність та повагу.
Старший водій стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти після численних поранень помер у лікарні 13 лютого 2024 року, захищаючи Україну та залишаючись до кінця вірним сином своєї Батьківщини.
Здавалося б, тільки батьки оговтались від смерті першого сина, який помер 10 років тому, як несподівано знову відчувають цей біль. Загиблий був у самому пеклі, «на нулі». Олег розповідав рідним, що там не так страшно, найгірше – це втрата побратимів. А самого Олега два рази виносили трьохсотим. Два рази він був тяжко поранений. Міг легко звільнитись, але вперто пішов знову, адже так просто не здавався, а йшов до кінця. Незадовго і вдруге повернувся пораненим. І, напевно, цей осколок, який залишився біля його серця,спричинив смерть воїна Олега.
Олег Васильович Каліщук народився 18 січня 1976 року в Шляхтинцях. Навчався в Шляхтинецькій гімназії ім. О. Г. Барвінського та НВК «Лозівська загальноосвітня школа I-III ст. – ДНЗ». Пізніше у Тернопільському технічному коледжі та Тернопільському політехнічному університеті імені Івана Пулюя. У 1994 році служив у Збройних Силах України. Після служби в армії пішов працювати. А коли розпочалась війна у липні 2022 року добровільно пішов захищати Україну. Нелегкою була його служба на Запорізькому напрямку: у гарячих точках, на нульових позиціях. 27 травня 2023 року отримав осколкове поранення у руку та важке поранення у грудну клітку. І цей осколок так і залишився у грудях і можливо став причиною його смерті. 21 вересня цього ж року отримав знову поранення у руку і плече, переніс дві складні операції. Після чого отримував лікування у Покровську, Запоріжжі, Дніпрі і Тернополі. Рука не гоїлася і донедавна він лікувався в Острозькій лікарні, але несподівана смерть забрала його.
Сьогодні сонце всміхалося йому…востаннє…Матері Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь спочилого Захисника пролунав трикратний стрілецький салют…
Усі, хто віддав життя за Україну і за кожного з нас, мали велику любов. Кажуть "віддали життя". Ні, у них це життя нещадно забрали московські кати. Вони хотіли жити, мріяли жити, будувати плани на майбутнє і дихати вільно в своїй квітучій державі, але не судилось...
Подвиг Героя Олега – безцінний, його ім’я та слава – вічні.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
У полеглого Героя Олега залишилися мати Дарія, батько Василь та велика родина.
У пам’яті рідних та друзів він завжди залишиться життєрадісною, щирою, та доброю людиною, готовою прийти на допомогу, люблячим сином… для побратимів – надійним товаришем, зразком сміливості, хоробрості і відваги.
