“В сім’ї вольній, новій”…
“В сім’ї вольній, новій”…
Чим полонив серця мільйонів людей цей, на перший погляд, непримітний, середньої статури та, здавалося б, із невиразними рисами обличчя чоловік? Силою духу, глибиною віри та несхитною волею до боротьби, впевненістю та рішучістю, із якою він писав свої неперевершені твори, котрі були, є і будуть рушійною силою у боротьбі українського народу за волю, справедливість та суверенітет.
Ім’я, яке відоме далеко за межами нашої країни, творчість якого не залишає байдужим нікого. Геній українського народу, великий Кобзар, чудовий лірик, вражаючий художник, незабутній письменник, незрівняний поет, відомий дисидент, солдат та засланець, у якого забрали найцінніший скарб – папір та олівець – ось невеликий перелік тих слів, якими сміливо можна охарактеризувати Тараса Григоровича Шевченка. Життєвий і творчий шлях відомого українського митця пронизаний важкою низкою випробувань: переживаннями та втратами, розпачем та радістю, відданістю та спокутою…
Тарас Шевченко – це людина, яка завжди боролася за свої переконання, за можливість втілювати і творити думки за допомогою художнього слова та пензля, за права кріпосного народу та право носити горде ім’ям – українець. Це невмируще ім’я відоме у кожному куточку земної кулі, його твори перекладають десятками мов, а гостре, немов меч, слово, безсмертні твори та чудові малярські роботи назавжди залишили невмирущий слід у серцях мільйонів й актуальні до тепер.
5 березня 2017 року у Шляхтинецькому будинку культури відбувся концерт “В сім’ї вольній, новій”… приурочений 203 – річниці від Дня Народження Генія – Тараса Григоровича Шевченка.
Урочисте відкриття розпочато проникливою піснею «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка у виконанні вже знаменитого усім народного хору с. Шляхтинці під керівництвом Степана Матковського. Його можна із сміливістю вважати перлиною Байковецької громади.
Із благословенням до присутніх звернувся парох с. Шляхтинці отець Мирон Сачик:
« Напевно, що кожний народ мав свого пророка: ізраїльський народ мав Мойсея, а наш - український, без сумніву має свого пророка, другого Мойсея – Тараса Григоровича Шевченка. Він віддав всього себе заради рідної землі та свого народу. Згадаймо та застановимось над християнством Тараса Шевченка, адже він був глибоко віруючою людиною, істинним християнином. Цікавим та задокументованим фактом є метрика про хрещення маленького Тарасика, хрещений у 1814 році священиком греко – католицької церкви отцем Олексієм Базурицьким. Його патрон Святий Тарасій про якого ми сьогодні говорили на літургії, бо сьогоднішня неділя є неділею православ’я, ми згадували про цього архієпископа Царгородського, який став в обороні проти єресті, яка була в церкві. І не випадково цього маленького хлопчину назвали Тарасієм, Тарасом, цей Тарасій був його патроном. Тарас Шевченко в честь нього був названий. З самого малечку він дуже полюбляв читати, особливо псалтир, який знав напам’ять, малий Тарас відчитував псалтир його на похованнях. Нагородою за це був святий хліб. Також він добре знав Святе Письмо, як Старого так і Нового завіту. Тарас входив до членів Кирило – Мефодіївського товариства, яке ставило перед собою завдання - перекласти Святе Письмо на українську мову…
Не можна любити Україну не люблячи його найкращого сина - Шевченка. Тому стараймося святкуючи цю пам'ять, час від часу відкрити Кобзар, як Святе Письмо. В його творах можемо знайти відповідь на багато запитань, світло, яке вкаже на дорогу, якою нам слід іти. Стараймося, не лише так урочисто згадати Його, але на одинці з Кобзарем, тим тихим вечором та прочитати, хоча б, кілька віршів, застановитись та подумати, почути від Нього відповідь».
Кулик Анатолій Романович, сільський голова, вітаючи учасників та запрошених урочистого концерту відзначив, що 203 - річниця від дня народження Т.Г.Шевченка – знаменна дата в історії України. Значення творчості і суспільно-політичної діяльності українського генія важко переоцінити. Шевченко вже за життя став символом української нації, уособленням української національної свідомості, поборником української мови. Цей ювілей має особливе значення для розбудови української держави, формування української політичної нації, утвердження України в світовому культурному просторі. На його вченні ми повинні побудувати нашу державу, адже Тарас Григорович боровся проти кріпатства, проти того, що зараз бореться наша країна, в кожному серці є місце для нашого Генія, для нашого Кобзаря.
Більше, як 1200 пам’ятників є Тарасу Шевченку на Україні. Один із трьохсот кратерів Меркурія названо в честь поета. Чи міг він в такі далекі роки думати про те, що його ім’я, творчість, його душа буде так возвеличена українським народом.
«Ми – нероздільні, Шевченко – Україна. Ми – єдині, і повинні все робити так, щоб і через тисячу років ім’я Шевченка звучало гордо не лише в нас на Україні, а далеко за її межами. Щоби наша країна, навчанням Шевченка здобула незалежність і стала могутньою, красивою та єдиною державою. І я впевнений, що вона такою буде! Слава Тарасу Григоровичу Шевченку! Слава Україні»!
Юні поціновувачі творів Кобзаря, схвильовуючи присутніх, зворушливо прочитали вірші, уривки з поеми «Катерина», на яку була поставлена сценка, хор виконав чи ж,не всі найвідоміші композиції на вірші Тараса Григоровича: «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер віє», «Думи мої…», радував гостей і дует бандуристів Волошин Марта та Драпінська Марія із піснями «На високій дуже кручі», «Зоре моя вечірняя», присутніх веселили та забавляли сценкою із п’єси Михайла Старицького “За двома зайцями», до свята долучились і дует Кред Вікторія та Мацюх Володимир із піснею «Тече вода з – під явора», дівочий ансамбль дівчат с. Шляхтинці - «Садок вишневий коло хати», «Родина, родина», усі постарались та створили неймовірно урочисту та піднесену атмосферу, що передалася оточуючим.
Також з вітальним словом звернулась староста с. Шляхтинці Ференс Ірина Йосипівна, яка зауважила:
« Шевченко… Його постать глибока, неосяжна, невичерпна. Читаючи Його твори, напевно, кожен з нас скаже, що розуміє ці твори, але коли вникаєш, то не завжди задумуєшся над тим чи іншим словом, закликом чи гаслом. Сьогоднішнє відзначення з нагоди 203 – річниці з Дня Народження Шевченка оплетене сумною стрічкою жалю і болю за нашу Україну, за тими подіями, які сталися на Майдані і зараз відбуваються на Сході. Можливо, не кожен з нас задумувався над словами: «Борітеся, поборете…», а зараз вони найактуальніші. У ці березневі дні я хочу побажати усім нам гордо нести у серці це звання українця, щоб кожен викинув із серця усе погане, а прийняв щастя, любов та віру, мир та добро і тоді, жоден ворог нас не переможе».
На завершення святкового концерту прозвучав «ЗАПОВІТ» у виконанні народного хору с. Шляхтинці керівник Степан Матковський, усі піднялись та вкотре подумки згадали про Великого митця із болем та слізьми на очах.
Так, ім'я Тарас не забуто. Чи міг коли-небудь його батько, неграмотний кріпак, навіть припустити, що колись його син стане такою знаменитістю? Що навіть через багато років, століть його ім'я будуть вимовляти з повагою та любов'ю? Як писав Іван Франко, «найкращий, найцінніший дар, доля дала йому аж по смерті – невмирущу славу і вічно - нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець».
Також на урочистість завітало телебачення телеканал TV – 4, які знімали сюжет про концерт та брали інтерв’ю у сільського голови Кулика Анатолія Романовича та першого заступника сільського голови Думи Миколи Андрійовича для програми «Погляд зблизька», ведуча Галина Мацейків, онлайн трансляцію очікуйте на телеканалі ТV – 4 у неділю 12 березня о 14:00 год., повтор у понеділок 13 березня о 20:00, вівторок – 07:35, п`ятниця – 20:10.
Христина Ганущак
