Байківці
Байківці
Село Байківці — центр Байковецької сільської територіальної громад. До села також відносяться хутори Гаї Ходорівські, Гаї Чумакові та Русанівка. Розташоване на лівому березі річки Гніздечна (лівий витік Гнізни, басейн Серету, сточище Дністра), за 5 кілометрів від Тернополя і 7 км від найближчої залізничної станції Тернопіль. Географічні координати – 49° 34’ пн. ш. 25° 42’ сх. д. Середня висота над рівнем моря – 296 м. Площа населеного пункту – 4,4 кв. км.
Є аж три версії походження села Байківці побутують у наш час. Згідно з першою, його назвали за прізвищем першого поміщика, за другою – на честь козака Бая, який нібито заснував у цих місцях хутір. Третя версія підказує, що назва села походить від слова “байка”. Хто правий – невідомо. Та це не применшує цікавості самих Байковець.
Байківці відомі у джерелах із 1546 р. і були вони власністю родини Давидовських. Якщо у багатьох селах було по одному панському двору, то у Байківцях – аж два. Одна з цих садиб, що належала Шеліським і зведена у 1-й чверті ХІХ ст., перебудована у школу.
Останні власники помістя родина Нєсіловских покинули помістя перед приходом комуноварварів в 1939 році. Варто зазначити, що в1936 році, власники на той час села, Юліуш та Марія Фредберги, а також родина Нєсіловских, фундували спорудження в селі костелу, яких є окрасою села, дуже вже він симпатичний.
“Було 1010 гектарів орної землі, з чого 570 гектарів (56%) належали селянам, а решта була власністю двох дворів, які мали ще дві корчми і два млини”, – читаємо у статті Остапа Балабана про село у збірнику “Шляхами Золотого Поділля”.
Первісно Байківці належали до Теребовлянського повіту Руського воєводства. А от за часів міжвоєнної Польщі це був Тернопільський повіт Тернопільського ж воєводства. Із Чернелевом-Мазовецьким (тепер Соборне), Чернелевом-Руським, Чолганщиною, Русанівкою, Ступками та Смиківцями село належало до “гміни” (громади) – Чернелів-Мазовецький. Із 1934 р. Байківці входили уже до громади Лозова.
Гаї Ходорівські – хутір, приєднаний до с. Байківці. Розташований на правому березі р. Гніздечна, за 1 км від Байківців. Дворів – 150. Населення 410 осіб (2014 р.). За переказами, відоме від 16 ст. як Ходоровичі, згодом згадане як хутір у 1653 році. Назва походить, імовірно, від р. Гнізна, яку мешканці називали Ходорівкою. В документах 19 ст., зустрічається ще й назва Гаї Щурові. У 1930-х рр. була корчма.
16 серпня 1948 р. на хуторі відбувся бій між вояками УПА та МДБ, під час якого загинуло 6 більшовиків. 20 лютого 1949 р. на хуторі загинув провідник ОУН Великоборківського району (нині смт Великі Бірки належить до Тернопільського району) Євген Розвадовський (у Гаях Ходорівських йому насипано символічну могилу і встановлено пам’ятний знак).
У березні 1949 р. працювали колгосп і початкова школа. У лютому 1952 р. на хуторі 43 будинки, в яких проживало 209 жителів.
У Гаях Ходорівських народилися лікар, громадсько-політичний діяч особистий лікар Головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича, Матвій Лотович (1903–1953), релігійний діяч Володимир Чубатий (1895–1949), слуга Божий (з 2001 року триває беатифікаційний процес йог прилучення до лику блаженних).
Проживав майбутній ідеолог українського націоналізму, політик, публіцист Ярослав Стецько (1912–1986).
Гаї Чумакові – хутір, приєднаний до с. Байківці. Розташований на правому березі р. Гніздечна, за 1 км від Байківців. Відомий від 19 ст. Назва походить від місця розташування – в лісистій місцевості та від прізвища Чумак. У лютому 1952 р. на хуторі – 13 будинків, в яких проживало 67 осіб. На хуторі була розташована бригада колгоспу с. Байківці.
Русанівка (Русянівка) – хутір, приєднаний до с. Байківці. Розташований на правому березі р. Гніздечна, за 1 км від Байківців. Відомий від кінця 17 століття.
Назва походить, ймовірно, від українців, яких називали русинами; вони
становили абсолютну більшість у селі.
У кінці 18–на початку 19 ст. у документах зафіксоване як окреме село. 1857 р. тут проживали 200 осіб. Наприкінці 19-го на початку 20 ст. велика земельна власність належала Манєвським, зокрема у 1902 р. Марії Манєвській.
У 1921 р. вселі – 54 будинки, 303 мешканці.
У 1932 р. в селі проживали 318 осіб, школи не було. 1934–1939 рр. Русанівка належала до ґміни Лозова.
У 1941 р. в селі насипали символічну могилу УСС і воякам УГА; зруйнували більшовики. У листопаді 1948 р. примусово створено колгосп, який у 1950 р. приєднали до колективного господарства с. Байківці. У лютому 1952 р. на хуторі 60 будинків, в яких проживало 249 осіб. У 1949 р. був розташований колгосп; 1952 р. – базувалася бригада колгоспу с. Байківці. Поблизу хутора були 4 одиничні господарства, жителів яких у 1950-х роках переселили в Байківці.
У 2002 році в Байківцях споруджено пам’ятник Тарасу Шевченку () скульптор О. Сонсядло).
Для написання інформації використано матеріали Wikipedia та www.irp.te.ua
