Ступки
Ступки
Село Ступки розташоване на лівому березі р. Гнізна Гнила (лівий витік Гнізної, басейн Серету, сточище Дністра), за 11 км від м. тернопіль і 1 км від найближчої залізничної станції Бірки Великі. Південною околицею села проліг автошлях Стрий–Тернопіль–Знам’янка.
Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки доби пізньої бронзи.
Перша письмова згадка датується 1432 р., наступна – 1498 р. За переказами, назва села походить від слова “ступати”: місцина, розташована на краю шляху з Теребовлі до Збаража, славилася смачною водою, от усі подорожні й ступали (звертали) сюди, щоб її напитися.
У другій половині 16–середині 17 ст. населений пункт належав родині Потоцьких. Протягом 17 ст. село неодноразово спустошували татари.
1832 р. в Ступках проживали 355 осіб. У 1890 р. в селі – 725 жителів, із них 403 українці, 231 поляк, 28 євреїв; велика земельна власність належала Дзєржановським, Моравським та Чицінським; функціонували фільварок і 2 корчми.
1891 р. в селі спорудили костел. 1904 р. велика земельна власність належала К. Вишнєвському. Під час Першої світової війни багато будинків зруйновано. В УСС і УГА воювали близько 40 осіб, у т. ч. сотник УГА Іван Пащик (1891–1921).
1921 р. в селі 161 будинок, 825 осіб; працювала початкова школа. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Сокіл”, “Сільський господар”, “Рідна школа”, “Союз Українок” та інших, а також кооператива і хор.
Упродовж 1934–1939 рр. село належало до ґміни Бірки Великі (нині смт Великі Бірки).
Під час німецької окупації 1941–1944 рр. у Ступках був розташований концтабір, у якому до кінця 1941 р. стратили понад 1080 радянських військовополонених, зайнятих в основному на будівництві залізниці та ремонті автошляхів, після чого нацисти його перетворили на примусовий єврейський трудовий табір № 2999.
10 липня 1943 р. гітлерівські карателі табір знищили, всіх в’язнів страчено і спалено. За переховування євреїв – почесним званням “Праведник народів світу” відзначена Г. Андрушевська.
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 30 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – понад 20 осіб, у т. ч. брати Вовки – повітовий референт пропаґанди ОУН Богдан (1927–1944), крайовий референт СБ УПА Подільського краю Мирослав (1920–1947), повітовий провідник СБ ОУН Юрій (1918–1946). У дивізії “Галичина” воював Степан Перла.
21 серпня 1941 р. 110 жителів села підтримали Акт відновлення Української держави. 25 січня 1945 р. радянські партизани, які базувалися у Чернелеві-Мазовецькому (нині с. Соборне), пограбували мешканців Ступок. 2 лютого 1948 р. вояки УПА знищили приміщення сільської ради і майно колгоспу.
ПАМ’ЯТКИ:
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (1899, мурована),
- каплиця Пресвятої Богородиці над джерелом (2009, меценати – сім’я Гирилів),
- меморіальний знак з написом “Братам Юрію, Мирославу та Богдану Вовкам, воїнам УПА на довічну посвяту” (2012; фундатор О. Караванський, архітектор Д. Чепіль, поетичний текст М. Ониськіва),
- пам’ятний знак на честь скасування панщини (друга половина 19 ст., відновлений у 1991),
- символічна могила воякам УПА (1992).
У Ступках народилися:
- повітовий референт пропаґанди ОУН Богдан Вовк (1927–1944),
- доктор технічних наук Любомир Ратич (1934–1997),
- польський військовик Броніслав Чепчак-Ґорецький (1922–2001).
Проживав мистецтвознавець Олег Сидор, душпастирював (1871–1932) релігійний і громадський діяч Григорій Чубатий, навчався діяч ОУН, крайовий референт СБ Подільського краю Мирослав Вовк (“Єфрем”).
Є гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення Ступківське джерело (0,02 га).
Для написання інформації використано матеріали Wikipedia та www.irp.te.ua
